За кожною старовинною будівлею прихована історія людей, які в ній жили, працювали та змінювали життя міста. Проте війни та лихоліття залишили свій слід, знищивши чимало архітектурних пам’яток, що могли б розповісти нам про минуле.
Журналісти MYNIZHYN спробували відтворити історію одного з таких місць – осередку знань, який відігравав важливу роль у культурному житті Ніжина. Як він виник, чим жив і що з ним стало після буремних подій?
За будівлею готелю Благовіщенського монастиря (пізніше – райвиконкому) розташовувався маєток, який відігравав важливу роль у житті Ніжина. Його історія сягає XIX століття, коли садиба належала дворянину Якову Івановичу Почеці – колезькому асесору та титулярному раднику.
Більшу частину життя він провів у Ніжині, займаючись службовими та громадськими справами, проте після виходу на пенсію переїхав до родового маєтку в Талалаївці, де й помер 18 грудня 1863 року.
У Якова Івановича було дві доньки – Ганна (1861–1941) і Фекла (1863 р. н.), які після його смерті залишилися під опікою матері Катерини Олександрівни (у другому шлюбі – Глушковської). Дівчатка отримали ґрунтовну домашню освіту, що відповідало традиціям дворянських родин того часу: вони вивчали французьку, німецьку та російську мови, опановували науки та мистецтва.
Фото будинку за яким розміщувалася бібліотека. За матеріалами нашого сайту про те, яким було наше місто до 1917 року
Саме вони успадкували батьківську садибу на Гоголівській. Анна Селицька (у дівоцтві Почека) залишалася власницею до 1902 року, після чого всі справи перейшли до її молодшої сестри Фекли. Однак фактичним керівником майна став її чоловік – Лев Йосипович Руссо-де-Живонн, представник дворянського роду з цікавим походженням, який мав французькі корені.
Територія садиби займала площу в півдесятини і включала не лише житлові будівлі, а й господарські споруди, які власники активно здавали в оренду. Будинок із роками змінював своє призначення: деякий час у ньому функціонувало чоловіче училище, а згодом тут розміщували казарми для військових, які були дислоковані в Ніжині.Реклама:
Проте, найважливіша сторінка в історії цієї будівлі розпочалася на початку XX століття, коли в Ніжині дедалі гучніше лунали заклики місцевої інтелігенції щодо створення міської бібліотеки. Перші спроби організувати бібліотечний заклад датуються ще 1909 роком, однак через фінансові труднощі та бюрократичні перепони питання відкладали на невизначений термін.
Лише 19 лютого 1914 року на засіданні міської думи було прийнято остаточне рішення про відкриття бібліотеки в будинку Почеки. Однак початок Першої світової війни та подальші революційні події відтермінували реалізацію цього проєкту. І лише 6 березня 1917 року, завдяки ініціативі професорсько-викладацького складу Ніжинського історико-філологічного інституту, прогресивної інтелігенції та за підтримки міської думи, бібліотека відкрила свої двері для відвідувачів.
Створення бібліотеки стало значним кроком у розвитку культурного життя міста. Фінансування здійснювалося за рахунок міської думи, яка щорічно виділяла по 500 карбованців на закупівлю книжок. Водночас значну роль у формуванні книжкового фонду відіграли добровільні пожертви місцевих мешканців, зокрема видатних науковців та освітян. Перший значний внесок зробив наглядач бібліотеки Петро Олексійович Заболотський, який подарував 500 томів цінної літератури. Завдяки таким внескам, на момент відкриття фонд бібліотеки налічував уже близько 5 тисяч книг.
Бібліотека швидко стала осередком освіти та науки для мешканців Ніжина. Тут можна було знайти не лише художню літературу, а й наукові праці з історії, філології, філософії, природничих наук. Заклад відігравав важливу роль у житті міста, особливо серед студентства та викладачів Ніжинського інституту.
На жаль, як і багато культурних надбань, бібліотека не змогла вціліти під час Другої світової війни. 14 вересня 1943 року, під час відступу німецьких військ із Ніжина, будівлю разом із райвиконкомом було підірвано. У полум’ї вибуху зникли тисячі безцінних книг, які назавжди втратила ніжинська громада.
Таким чином, ця будівля була не просто адміністративною спорудою, а справжнім осередком культури та освіти. Вона зберігала знання, допомагала формувати інтелектуальне середовище міста. Хоча фізично бібліотека не збереглася, її внесок у культурний розвиток міста залишився у пам’яті поколінь.
Приблизне місцезнаходження об’єкта. Фото Анастасія Козоріз Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Раніше ми писали: Як містяни знають історію Ніжина – Відеоопитування Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram
Youtube
