У п’ятнадцятирічному віці уродженець Чернігівщини працював над перекладом «Слово о полку Ігоревім» українською. До двадцяти років встиг написати повість «Великий в малім та малий у великім», драму «Смерть поета», декілька оповідань, які були видані за декілька років після його смерті. Ще – перекладав українською поезії Генріха Гейне, писав власні вірші. Це – Олексій Плющ, уродженець с. Оленівка (Борзнянщина, Ніжинський район).
Про це пише Чернігівщина туристична запрошує.
Якщо подивитись на життя більшості з нас – що ми встигаємо зробити до двадцяти років? Напевно – отримати середню освіту, хтось може вчитися у ВУЗі на 2 чи 3 курсі, хтось після школи/коледжу встигає трохи попрацювати, можливо –дехто може похвалитися досягненнями, наприклад, у спорті чи в іншій галузі… і, звичайно, мріяти та будувати плани на майбутнє, адже як інакше – все життя попереду.
Олексій Плющ до його 20 років земного життя, крім творчої письменницької діяльності, навчався у гімназії у Польщі, і у ВУЗі також – у Ніжинському історико-філологічному інституті (нині – це Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), займався репетиторством, читав платні лекції, щоб мати засоби для існування, підпрацьовував у ніжинській «Просвіті». І продовжував писати: у його доробку ще два неопубліковані романи, дві п’єси і п’ятнадцять незавершених творів різних жанрів. Здавалось, він шалено поспішав… встигнути зробити – написати/перекласти якомога більше. Свої твори підписував не тільки своїм дійсним іменем, а мав ще й декілька псевдонімів (О. Дафненко, О. Дафне – Гедеренко, Смутненко).
Читайте також: Орден «За мужність» вручили воїну-енергетику з Ніжина Роману Пасюку
Відсвяткував своє 20-річчя (25 травня 1907 р.) і наступного дня застрелився. Чому? Навіщо? Що такого сталося у житті цього талановитого та перспективного письменника та перекладача, що він вирішив обірвати своє життя ще практично «на старті» та піти з нього, «зійти з дистанції достроково»? Можливо, хтось із дослідників має відповіді на ці запитання…
На жаль, з часом і його твори, і його ім’я якось загубились-завіялись. І тільки за майже 90 років після його смерті деякі з його робіт таки побачили світ, наприклад, «Смерть поета: Драматична фантазія», «Сповідь: Новелістика. Повість. Драматична фантазія. Поезія. Листи» та ін.
Як повідомляв MYNIZHYN, бронзового призера Паралімпіади-2026 з парабіатлону Дмитра Суярка, який родом з Ніжинщини, президент України нагородив орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
