За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Загиблі захисники Донецького аеропорту, 20 січня 2026 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
20 січня в Україні вшановують пам’ять захисників Донецького аеропорту, оборона летовища якого тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. Діючий військовий Михайло один із тих, кого називають "кіборгами". Йому, разом із побратимами, з третього разу вдалося вийти із оточення. У 11-ту річницю у Хмельницькому також вшанували пам'ять загиблих захисників, які брали участь у обороні.
Про оборону Суспільному розповіли оборонець аеропорту, діючий військовослужбовець Михайло.
За його словами, Михайло виходив звідти разом із побратимами. Він один із тих, кого зараз називають "кіборгами".
"Ми виходили дуже тяжко звідти. У нас було декілька спроб виїхати. І при третій спробі ми це зробили трьома машинами. Нас супроводжували місцеві з Авдіївки", — пригадав Михайло.
Нагороди Михайла, 20 січня 2026 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Пам’ять захисника Донецького аеропорту Дмитра Іваха вшанували сьогодні, 20 січня у вищому професійному училищі № 11, де воїн здобував освіту. Дмитро Івах, пригадав його брат В'ячеслав, командував ротою у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув, дістаючи поранених та загиблих побратимів з аеропорту.
"Коли пробивали цю дорогу, попали під великий артилерійський обстріл. Брат скерував свою роту в укриття і заходив останнім, щоб не було паніки серед його підлеглих. Позаду нього прилетів снаряд, осколок влучив братові в голову і смерть була одразу", — розповів В'ячеслав Івах.
Загиблий захисник Дмитро Івах, 20 січня 2026 року. Суспільне Хмельницький
За тиждень до загибелі, з його слів, Дмитро Івах телефонував братові.
"Сказав, що дуже любить мене і мою сім'ю. Це для мене було так знаково, він ніби відчував, що в нього залишилося не багато часу на землі", — пригадав В'ячеслав.
Загиблі захисники Донецького аеропорту, 20 січня 2026 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Кіборг Михайло розповів, що не шкодує втрачених зусиль при обороні аеропорту.
"Я дуже рідко зустрічав таких згуртованих, самовідданих, не жаліючих своє життя хлопців. І я, якби сказали б, повернувся під керівництвом тодішнього нашого командира, я не знаю, семимильними кроками", — пояснив Михайло.
