Після сварки в Овальному кабінеті з президентом України Володимиром Зеленським президент США Дональд Трамп дав розпорядження припинити постачання в Україну американської військової допомоги. Цей крок Трампа поширюватиметься на все військове обладнання, яке ще не перебуває на території нашої країни. Тобто навіть ті літаки, які прибули до Польщі з озброєнням та боєприпасами, все це вже не прибуде до нашої країни.
Відео дня
“Немає жодних підстав вважати, що заяви американської сторони є “просто словами”. Це, звісно, ставить Європу, Україну та Польщу в більш складну ситуацію”, – заявив з цього приводу премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск.
На цьому фоні Європа вирішує, що власне робити, як жити далі та як саме підтримувати Україну в час, коли американські союзники дедалі активніше дистанціюються від цього процесу та протистояння з російським диктатором Путіним, навпаки, налагоджуючи з ним повноцінний діалог.
Своїми думками щодо відносин України та США, а також дій Європи щодо підтримки нашої країни в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.
– Маємо рішення Трампа щодо припинення будь-якої військової допомоги Україні. Офіційний представник МЗС Польщі Павел Вронський заявив, що США перед ухваленням питання не консультувалися і не інформували союзників ні в рамках НАТО, ні в рамках групи “Рамштайн“. Тобто цей крок, який у останні дні американці все-таки активно розглядали, став таким же не очікуваним як для України, так і для європейських партнерів, на плечі яких тепер лягає збільшення підтримки. Якраз екстрений саміт у Лондоні, ініційований британською стороною, а саме прем’єр-міністром Стармером, мав відповісти на певні запитання щодо цього. З одного боку, європейці багато чого сказали, намітили плани допомоги Україні, а з іншого, майже всі з них рекомендували Володимиру Зеленському помириться з Дональдом Трампом, зазначаючи, що без Сполучених Штатів буде складно встановити тривалий мир у Європі.
– Саме це і були два завдання цього саміту. По-перше, висловити позицію підтримки України насамперед, а також щодо спільних дій у цей конкретний час. І по-друге, домогтися того, щоб з українського боку було знайдено спосіб і форму відновлення стосунків особисто з президентом Трампом і зі Сполученими Штатами Америки як державою. У першому випадку загалом було досягнуто певного рішення. Всі присутні одностайно висловилися за підтримку України всіма можливими і юридично дозволеними інструментами. Тож усе це важливий процес, який нарешті розпочався, але тепер важливо, як європейці це втілять у життя. Щодо примирення Трампа та Зеленського, то ми побачили, що прогресу немає.
Ще один момент, на який слід звернути увагу. Незважаючи на проголошену всіма європейцями єдність, вже через 12 годин після закінчення зустрічі у Лондоні виявилося, що у французького міністра закордонних справ існує свій власний план, який загалом не збігається з позицією інших. І британці дозволили собі публічно сказати: ні про що таке подібне ми не домовлялися. Плюс до цього ЄС призупиняє, сподіваємося, що не надовго, розробку нового пакета військової допомоги Києву на 20 млрд євро через Угорщину. Ось у якій ситуації ми перебуваємо зараз, на тлі того, що не тільки літаки не будуть вивантажувати зброю, але і та зброя, яка вже вивантажена з попередніх літаків і чекає на відправлення на поїздах чи на вантажних автомобілях до України, вона там на складах у Польщі і залишиться.
Однак процес заморожування військової допомоги може виявитися ризикованим кроком і для Трампа. Президент США, як і раніше, прагне, щоб угода щодо українських надр була реалізована, але він не готовий втрачати обличчя і хоче, щоб Зеленський перепросив за конфлікт в Овальному кабінеті. Та якщо вся ця неприємна ситуація все-таки збережеться надовго, а Україна постраждає, це посилить переговорні позиції Росії. А значить, що європейці ставитимуться до політики адміністрації Трампа та до нього особисто з ще більшою антипатією.
– Кір Стармер досить активно зараз включився в тему підтримки України і намагається знайти шляхи комунікації з адміністрацією США та Трампом, виглядаючи основним посередником у цьому напрямку. “США не можна залишати осторонь”, вважає Стармер, назвавши це важливим фактором для забезпечення миру в Україні та Європі. Також прем’єр-міністр Британії “не згоден з тим, що США – ненадійний союзник”.
– Думаю, те, що лідер Британії зараз основний посередник між Європою, Україною та Трампом, є правдою. Британці дійсно дуже активізувалися останнім часом, але це не має жодного значення для відновлення відносин між Україною і США. Нічого не зміниться, поки українська сторона не зробить те, на що очікують у Вашингтоні. Ми знаємо кілька сигналів, які надійшли протягом останніх днів. Розмова конгресмена Браяна Фіцпатріка з головою офісу президента Андрієм Єрмаком, два інтерв’ю віцепрезидента США Венса, коротка відповідь самого Трампа на запитання журналістів. Усі вони мають один і той самий сигнал – американці чекають на вибачення. На жаль, усі “стармери” цього світу не змінять цієї ситуації.
– Тобто сьогодні лише особистий крок президента України Володимира Зеленського до особисто президента США Дональда Трампа може змінити негатив у двосторонніх відносинах?
– Так. Причому з кожним днем, з кожною годиною важкість цього кроку зростає. До того ж його було зробити порівняно легко у Вашингтоні під час інтерв’ю Fox News через дві години після сварки в Овальному офісі. Зараз ми не дискутуємо про те, чи винний президент Зеленський у цій ситуації. Чи має він просити вибачення. Яку інтонацію, які слова треба підбирати. Ми зараз говоримо про інше. Позиція США полягає ось в цьому – якщо вона не буде задоволена так, як це бачать у Трампа, то припиниться не лише постачання озброєння України, але надалі можуть розпочатися значно більш серйозні заходи проти України. Ось чого треба боятися.
– Ви вважаєте, цього вистачить – особистих вибачень Володимира Зеленського? Чи не знайдеться в адміністрації Трампа, особисто у нього інших якихось причин звинувачувати президента України у “неповазі, невдячності та небажанні миру“? Адже багато хто вважає, що ситуація в Овальному кабінеті не була випадковістю, вона потрібна Трампу для того, аби отримати засіб зняти з себе докори, що він не може встановити мир в Україні, як обіцяв.
– Поки що виглядає так, що саме вибачень і чекають. Треба знайти слово. Водночас в адміністрації кажуть, що угода про надра не мертва. Вона відкрита до підписання і до реалізації. Отже, очікують саме цього, саме цієї формальності. Ми взаємодіємо з тим світом, який нам може дати необхідну допомогу, щоб перемогти агресора. Свого часу Черчилль висловився, що він готовий з чортом разом мати справу, а не тільки зі Сталіним разом взаємодіяти та воювати, щоб перемогти Гітлера. Перед нами та сама дилема. Чи готові ми співпрацювати з нинішнім президентом США, щоб перемогти Путіна? Треба бути готовими, іншого виходу немає, на жаль.
– Чи може бути точка неповернення в кінцевому підсумку в наших відносинах зі Сполученими Штатами?
– Може бути точка ще більшого замороження. Чи вона буде точкою неповернення? Ні, не буде, на мою думку. Але питання в тому, що залишиться від України в результаті цього замороження. Нас не повинні цікавити стосунки двох осіб чи їх оточення. Нас повинна цікавити тільки доля України, яка під реальною загрозою. Вона була під загрозою останні 33 роки, але зараз ця загроза значно зросла. У керівництві Росії відчули піднесення від того, що Сполучені Штати нібито відсторонюються від України. Тобто йдеться про небезпеку для нашої держави України, а не буде держави, скоро зникне і український народ.
– Британський прем’єр-міністр анонсував створення “коаліцію охочих”, щоб захистити угоду в Україні та гарантувати мирне врегулювання. Стармер зазначив, що Велика Британія відчуває велику особисту відповідальність за встановлення реального миру в Європі, тому країна повинна “активізуватися та взяти на себе лідерство” і “готова підтримати це, використовуючи чоботи на землі та літаки в повітрі разом з іншими країнами”. Також “коаліція охочих” – спроба Кіра Стармера звернутися до американської аудиторії, оскільки саме цю фразу Сполучені Штати використали для позначення “коаліції охочих” під час вторгнення в Ірак понад два десятиліття тому. Ви вбачаєте дієвою цю ініціативу?
– Щодо “коаліції охочих”, то так, це іракська історія, і, до речі, в тій американській “коаліції охочих” брала участь також і Україна. Це абсолютно зрозумілий формат і єдино можливий. Адже за сьогоднішніх умов розміщення іноземних військ в Україні не може бути операцією під егідою ООН, бо вона буде заблокована Росією як членом Ради безпеки ООН. Це не може бути операція під егідою НАТО, бо там вона буде заблокована Угорщиною, наприклад. Це не може бути операція під егідою ОБСЄ, бо там кожна країна має блокуючий голос, а їх 54. Тож не залишається нічого іншого, як скликати “коаліцію охочих”.
Чи це понижує її силу та здатність? Взагалі ні. Загалом країни великі, потужні, не завжди розуміють та підтримують одне одного, але в цьому випадку через відчуття екзистенційної небезпеки не лише для України, але й для Європи та НАТО ці країни таки можуть включитися і діяти разом.
– Ще одна ініціатива Британії та Франції, які працюють над власним мирним планом щодо припинення бойових дій в Україні, а потім хочуть обговорити цей план зі Штатами. Як зазначив Стармер, він та президент Франції Макрон домовилися розпочати переговори окремо від переговорів між США та Росією. На ваш погляд, наскільки життєздатною виглядає ця ініціатива, зважаючи на те, що Трамп досить скептично ставиться сьогодні до Європи?
– Якщо європейці зараз зберуться і свої заяви, зроблені 2 березня, розпочнуть реалізувати, а не закопають їх у своїх кабінетах. Розпочнуть реалізацію реалістичного плану щодо озброєння, щодо постачання, фінансування і політичної підтримки України, і цей план буде представлений Сполученим Штатом, то чому б останнім це не підтримати? Це їм вигідно. Вони будуть мати можливість втручатися, додавати або віднімати на будь-якому етапі те, що вважають за потрібне. При цьому не несучи відповідальність за реальний результат, як воно буде здійснюватися на місці, на землі. Водночас підкреслюючи свою верхню роль, свою стопроцентну необхідність для його здійснення. Тобто ця британсько-французька ініціатива дуже цікава, аби тепер вони це реалізували. Загалом 6 березня, під час саміту лідерів ЄС, відбувається реальна перевірка того, чи здатні держави Європейського Союзу до певної міри реалізувати те, що вони пообіцяли.
– На фоні політики примирення з Трампом з боку лідерів Європи єдиний, хто відкрито його розкритикував за поведінку під час переговорів з Володимиром Зеленським, став Фрідріх Мерц, майбутній канцлер Німеччини. Він вважає, що конфлікт між президентами України і США міг бути навмисно спровокований американською стороною. Мерц висловив переконання, що негативна риторика, яка була на зустрічі із Зеленським, вписується в загальну лінію поведінки нової адміністрації США, яка стартувала ще з погроз на Мюнхенській конференції з безпеки.
– Ці слова Мерцу згадають і неодноразово у Вашингтоні. З тих численних описів портрета потенційного майбутнього канцлера створюється враження, що він є людиною дещо емоційною. Це часто пояснюють тим, що він дуже довго йшов до своєї посади канцлера Німеччини. Через це я б міг припустити, що він знайде спосіб виправити свої слова, більше не заходячи занадто далеко. Оскільки економіка Німеччини слабка сьогодні, відносини із США для німців залишатимуться надважливими.
