За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Паски, які випікали волонтери з Хмельниччини для військових на Сумщині, 2025. Суспільне Хмельницький
Проїздом зайшов до хмельницької римо-католицької церкви, де служив понад 20 років. Щоправда, зараз вже у військовій формі.
"У мене найкращі відчуття, тому що я прийшов у свій рідний храм. Я зрадів, що можу служити сьогодні також військовим у ЗСУ. Цю потребу я бачив ще раніше. Я служив в Афганістані, і сьогодні я бачу, що ця служба є потрібною, і вона приносить добрі плоди".
Кожного разу, каже священник із позивним "Падре", впевнюється в цьому після спілкування з військовими.
Військовий капелан на службі в каплиці на Сумщині, 2025. Суспільне Хмельницький"Були такі ситуації, коли приїздив, і військові розмовляючи, бачили, що є капелан. Багато розмови могло не бути, але кілька слів: "Нам тепер краще, ми бачимо, що Господь нас не залишив".
Віра на війні набуває нового значення, каже бойовий медик мінометної батареї 88 окремого батальйону 106 бригади ТРО із позивним "Док".
"Віра стає способом триматися, осмислити те, що відбувається навколо. Молитви перед боєм, носіння хрестиків, ікони, освячують речі – це все стало більш поширено зараз поміж військовослужбовцями. Часто з’являються історії про дивовижні порятунки. Військові кажуть, що це божа допомога".
Один із таких випадків пригадує головний сержант бригади Геннадій Шевчук, коли від смерті врятував складений у військовому баулі прапор.
"Прийняв уламок, який мав влучити в мене, бо баул стояв прямо при вході в те місце, де я ночував. Я скажу, що може я був не сильно релігійний, не дуже вірив в Бога, та після цього випадку моє відношення змінилося".
Капелан Павло Островський розповів з чим до нього найчастіше приходять військові різних конфесій.
"Досить часто військові ідуть на компроміс із сумлінням. І це сумління їм про щось говорить. Вони хочуть відповіді, щоб заспокоїти сумління".
До своєї бригади на Сумщину з Хмельниччини капелан повертається не з порожніми руками: везе паски від волонтерів.
