24 червня 2025 р. 27 0
Прилуки знову в скорботі. 24 червня на колінах місто зустрічало свого героя на щиті. До рідного дому повернувся захисник України Денис Андрійович Дворніченко.
У серці міста зібралися рідні, друзі, побратими, знайомі. Від стриманих ридань здригалося повітря і навіть небо дрібним дощем окроплювало землю так, ніби сльозами у скорботі за полеглого захисника. Денис Андрійович Дворніченко народився 23 липня 1989 року у Прилуках. З дитинства він був відповідальним, цілеспрямованим та добрим хлопчиком.
Навчався у прилуцькій гімназії №5. Зі школи його пам’ятають веселим, завжди усміхненим, життєрадісним. Цього дня квіти до домовини Дениса Андрійовича принесла однокласниця Катерина: «Це був хлопчина, живчик класу. Він завжди усміхався, він завжди жартував, він завжди був живий такий, він був підбурювачем, скажімо так, наших дитячих різних… І коли ми дізналися про те, що він загинув, весь клас був в шоці. Тому що одна з наших дівчат написала, що два місяці тому він писав, розпитував про всіх і хотів зустрітись. На жаль, ми зустрічаємося сьогодні саме так. Вічна пам’ять йому! І, чесно, він був дуже класний. Згадується його усмішка, він коли навіть виходив відповідати до дошки, навіть якщо це було щось серйозне, він завжди усміхався і клас завжди знав, що зараз, може, щось буде таке веселе.
Після здобуття середньої освіти Денис продовжив навчання у Сумському державному університеті, здобувши спеціальність комп’ютерні технології. Працював у сфері реклами. З початком повномасштабної війни в Україні вирішив, що не може залишитися осторонь.
Він склав присягу на вірність українському народові і вступив до лав Збройних Сил України. Співслужбовці кажуть, він міг залишитися вдома, адже мав проблеми зі здоров’ям. Та Денис твердо вирішив, що буде захищати українську землю.
Денис був не лише воїном, а люблячим сином, братом, другом. Його завжди цінували за людяність, підтримку та вірність. На жаль, 22 червня 2025 року, виконуючи свій військовий обов’язок, Денис помер від ускладнень, отриманих під час служби.
Непоправна втрата сколихнула рідних, маму Ірину Петрівну, сестру Аліну, близьких та всю Прилуцьку громаду.
Пам’ять про нашого воїна буде жити в наших серцях. Вічна пам’ять Денису.
