Півзахисник київського «Динамо» Микола Михайленко в етері «Профутбол Digital» прокоментував підсумок матчу 26-го туру чемпіонату України проти донецького «Шахтаря» (2:2).
Микола Михайленко. Фото: fcdynamo.com
— Нас немає за що хвалити за гру у першому таймі, проте, що стосується другої половини зустрічі, то цілком могли перемогти, якби реалізували всі свої моменти.
— «Динамо» знову провело два різних тайми…
— Так буває, це емоції, це футбол. У першому таймі ми пропустили швидкий гол, і він десь нас трохи збив із пантелику, а потім пропустили другий гол. Після перерви вже все було по-іншому — у цьому, я вважаю, і є краса футболу.
— Що було у перерві в роздягальні?
— Нічого особливого, зібралися з думками та зрозуміли, що ми сильні саме завдяки командним діям і можемо не лише врятувати гру, а й навіть виграти. Проте сьогодні лише нічия — значить, так має бути.
— У першому таймі суперники часто вас накривали в центрі поля, але після перерви ситуація змінилася. В чому причина?
— Ми перелаштувалися, змінили схему, почали грати по-іншому. Можливо, вони виявилися до цього неготовими і не могли нічого з цим зробити.
— Яка ваша особиста роль була на полі після перерви?
— Я частіше «сідав» третім. Можливо, вони губилися при наших подальших переміщеннях, коли, наприклад, вінгери заходили в центр. Якщо ми забили два м’ячі й могли забивати ще — значить, усе спрацювало.
— Для вас особисто це на даний момент найбільш емоційний матч у кар’єрі?
— Це українське класичне, і для мене воно перше в кар’єрі. Тому це особливий момент, і я точно запам’ятаю його на все життя.
— Як ви оціните прогрес «Олександрії» в нинішньому сезоні, яка нині є вашим головним конкурентом у боротьбі за чемпіонство?
— Хороша команда з чудовим колективом і атмосферою. На полі вони демонструють дуже хорошу гру. Я радий за них, хочу, щоб і надалі «Олександрія» була серед лідерів чемпіонату України.
— У другому таймі у «Динамо» не реалізувало дуже багато моментів…
— Коли ти постійно нагнітаєш і моменти виникають один за одним, то думок про нереалізацію немає. Ти просто працюєш далі й віриш, що все одно має залетіти. Ми вірили до кінця — так воно й сталося – ми забили другий м’яч. Ми могли забивати раніше, але вдалося лише під кінець поєдинку. Заради цього потрібно було вірити і ще старанніше працювати. Усі хлопці — молодці, нам це вдалося лише завдяки тому, що ми були єдиною командою на полі.
— Особисто ви задоволені цим результатом чи розчаровані?
— Якщо брати те, як пройшов перший тайм, то ми маємо бути задоволеними, що вдалося врятувати гру. Але якщо виходити з подій другого тайму, то залишився певний осад, оскільки цілком могли й вигравати. Але це футбол, ми маємо рухатися далі й показувати ще кращу гру, радувати своїх уболівальників, яким хочеться подякувати за сьогоднішню підтримку. Також діякуємо ЗСУ за те, що маємо змогу взагалі грати у футбол.
— Які були перші думки після голу Кабаєва?
— Я його якраз перший зустрічав, коли він біг святкувати. Емоції лише найкращі.
