За інформацією: Суспільне Полтава.
5 лютого під час 71-го обміну військовополоненими між Україною та Росією повернувся військовослужбовець Володимир Костерін із Полтавської області. Захисник народився 1 березня 1997 року і провів у російському полоні понад три з половиною роки.
Про звільнення воїна першою дізналася його дружина Валерія — повідомлення вона отримала лише напередодні обміну.
"Тільки вчора пізно дізналася. Ми самі цього не очікували. Я, звісно, весь час чекала і сподівалася. А зараз просто чекаємо, щоб він подзвонив", — розповіла жінка.
Дитинство та цивільне життя Володимира Костеріна
Володимир Костерін народився на Полтавщині, у селі Куйбишеве колишнього Шишацького району. У родині — п’ятеро дітей. Нині один із братів також проходить військову службу.
До лав Збройних сил України Володимира призвали 2019 року. фото надане сестрою воїна Альоною Маслівець
Після школи Володимир не вступав до вишу — за словами сестри, через травму після аварії. Натомість рано почав працювати. Брався за будь-яку роботу, був майстром на всі руки.
"Він дуже любив працювати, усім допомагав. Працював різноробочим — на будівництвах, де тільки можна. Такий рукастий був, за все брався", — пригадала сестра Альона Маслівець.
Військова служба: строкова, контракт і АТО
До лав Збройних сил України Володимира призвали 2019 року. Спочатку — строкова служба, згодом він підписав контракт.
Володимир брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. фото надане сестрою воїна Альоною Маслівець
"Його строковиком забрали, він прийняв присягу, потім підписав контракт і служив у військовій частині у Миколаєві", — розповіла сестра.
Після цього Володимир брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС, де перебував близько року. Після ротації він знову повернувся до служби при частині.
"Він був в АТО, а потім продовжив службу. Це була його свідома позиція — він не шукав, як уникнути", — додала жінка.
Оборона Маріуполя і полон
У грудні 2021 року підрозділ Володимира із Миколаєва направили на ротацію до Маріуполя. Там він служив у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти. Саме там військовий зустрів початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Останній раз Володимир Костерін виходив на зв’язок із дружиною 27 березня 2022 року. А вже 12 квітня 2022 року Володимир разом із побратимами потрапив у полон під час спроби прориву з оточення. Про те, що чоловік у полоні, Валерія дізналася через кілька днів — 15 квітня.
Володимир брав участь в обороні Маріуполя. фото надане дружиною Валерією Костеріною
"З Маріуполя, при спробі прориву, вони потрапили у полон усією бригадою. Про те, що він потрапив в полон, я дізналася вже 15 квітня. Потім пішли перші відео, фотографії. Його особистих фото не було, тільки відео з бригади", — розказала дружина.
Майже чотири роки без зв’язку
Упродовж наступних років родина не мала жодного прямого контакту з Володимиром. Місце його утримання вдалося встановити лише зі слів звільнених військових.
"Перший раз про нього і де він перебуває дізналась 30 липня, від хлопця, якого змінили 29 липня. З кожного обміну у мене було дуже багато інформації. Хлопці, яких поміняли мені говорили де Вова, як він. Він перебував у Суходільській виправній колонії, вже зараз можу це сказати. Це Луганська область, 36-та колонія", — розповіла Валерія.
Вдома в Україні воїна чекали рідні та близькі. фото надане сестрою воїна Альоною Маслівець
Протягом 3,5 років полону дружина знала, де перебуває Володимир.
"Мені було головне, що він живий, здоровий", — додала Валерія.
За весь час полону Володимир отримав лише один лист — 2024 року.
"Вова отримав єдиний мій лист, коли був обмін посилками і листами між нашою стороною і тією. Загалом, я писала дуже багато. Але це, мабуть, єдиний, який до нього дійшов. Для мене головне було, що він живий. Я хотіла, щоб він тримався і вірив", — додала Валерія.
В Україні воїна чекав 10-річний син
У Володимира та Валерії Костеріних є син Микита, якому нині 10 років. Коли батько потрапив у полон, хлопчик йшов до першого класу.
"Вова знав, що в нас все добре. Я йому писала як ми тут живемо. Казала, що в нього син з його характером росте. Я хотіла, щоб він знав, що його тут чекають. Про те, що Вовка все ж отримав мого листа, мені сказав один із хлопців, який був з ним в полоні. Дитина знала, що тато в полоні. Ми не приховували. Він знав, що батько повернеться, просто треба чекати", — розповідає Валерія.
