Козелець – це місто з унікальною історією, центр козацької Київщини, але зараз всього лише селище. Як так сталось і що слід робити, щоб змінити такий стан? Журналісти MYNIZHYN з’ясовували це з істориком та фахівцем-пам’яткознавцем Олександром Новаком.
— Олександре, чим особливі Ніжин та Козелець?
— Козелець, так само, як і Ніжин, місто з давньою історією. Для обох часом розквіту стала доба Гетьманщини. Більш того, є цікава паралель: у 1662 році, за часів Руїни козацька рада в Козельці обрала гетьманом Якима Сомка, а сумнозвісна Чорна рада в Ніжині – Івана Брюховецького.
Фото: Олександр Новак – історик, фахівець з пам’яткознавства
Обидва міста були центрами козацьких полків. У XVIII столітті і в Ніжині, і в Козельці розвивається торгівля, ремесла. Це були багаті міста, завдяки чому в них з’явилось багато пам’яток в стилі козацького бароко. Тому відносна близькість як до Чернігова, так і Києва дає їм великий туристичний потенціал.
— Що відрізняє Козелець від інших містечок Чернігівщини?
— Найперше, що спадає на думку – тісна пов’язаність Козельця із родиною Розумовських. Їхнє родове село, Лемеші, розташоване «в семи верстах» від міста на Острі. Про феномен Розумовських, закарбованого в пам’ятках Козельця та Лемешів, писали Тарас Шевченко (повість «Княгиня») та Ліна Костенко («Стара церковця в Лемешах»). Саме на той час випала «золота доба» Козельця.
Фото: Трьохсвятительська церква (Лемеші). Автор: Олександр Новак
У ХІХ столітті залізниця була проведена осторонь давнього козацького міста та повітового центру. Через це, у ХХ столітті, Козелець не став великим промисловим центром. За радянської доби містечко, попри відкриття кількох підприємств, фактично перетворювалось на село. В Козельці досі розвинена торгівля. Проте, це не допомогло у 2020 році зберегти за ним навіть статус райцентру…
— До речі, про це. Як Козелець перетворився на селище?
Козелець належить до когорти історичних населених пунктів, що були позбавлені свого статусу. Після скасування полкового та сотенного устрою Гетьманщини у 1781–1783 роках починається період штучної стагнації козацького міста.
Фото: Козелець, вид на церкву Різдва Богородиці та дзвіницю. Автор: Олександр Новак
За імперської доби Козелець був центром повіту Чернігівської губернії. У 1923 році став районним центром, так само, як і сусідній Остер. Щоправда, Козелець був названий селищем, а Остер залишився містом. Містом, підпорядкованим селищу. Адже, до адміністративної реформи 2020 року Остер входив до складу Козелецького району. Читайте також: Весна чи зима: який Ніжин вам подобається більше
Якщо сусіди Козельця набували статус міста, то давній центр козацького полку, навпаки, був його позбавлений. В радянські часи не було чітких критеріїв для визначення, що є місто, село або селище міського типу. Все визначала політична та економічна доцільність. Так багато наших історичних міст, що користувалися Магдебурзьким правом, були центрами сотень і навіть полків стали селищами.
Фото: Дзвіниця церкви Різдва Богородиці, Козелець. Автор: Олександр Новак
Цікавим є те, що нині, за приблизними оцінками, у Козельці проживає близько 7,5 тисяч жителів, а в Острі – 5,5! Як на мене, було б добре, якби замість радянського «селища» в нас були містечка. Це було б історично справедливо. Цю ідею підтримує також знаний український історик Олександр Алфьоров.
— Що можна розповісти про місцеві пам’ятки?
Фото: Фасад церкви Різдва Богородиці. Козелець. Автор: Олександр Новак
Передовсім слід згадати про головну пам’ятку – собор Різдва Богородиці (1752–1763). Величний храм в стилі українського бароко був споруджений за проектом Андрія Квасова та Івана Григоровича-Барського. Величний чотириярусний іконостас, спроектований Бартоломео Растреллі і виготовлений в Італії, є перлиною різьбярського мистецтва в стилі рококо! У крипті під собором знайшли вічний спочинок Наталія Розумовська, мати Олексія та Кирила Розумовських. Біля собору розташована висока дзвіниця зі шпилем, виконана в стилістиці від бароко до класицизму. Вона справляла настільки сильне враження, що місцеві мешканці казали, що із неї можна побачити одночасно і Київ, і Чернігів! Звісно, це неправда, але добре показує, як мистецтво архітектури здатне творити легенди. Читайте також: «Ніжинська фіалка»: втрачений бренд міста
Фото: Будинок полкової канцелярії Київського полку. Козелець. Автор: Олександр Новак
Будинок полкової канцелярії Київського полку, зведений за проектом архітектора Андрія Квасова у 1756–1765 роках. Це унікальний зразок адміністративної будівлі часів Гетьманщини. В часи її зведення на чолі тутешнього полку перебував Юхим Дараган, родич Розумовських.
Фото: Віконниці в будинку полкової канцелярії у Козельці. Автор: Олександр Новак
Фото: Декор на фасаді полкової канцелярії у Козельці. Автор: Олександр Новак
Миколаївська церква 1781–1784 років, заснована священиком К. Тарловським, є зразком пізнього українського бароко. Цікава постать її фундатора, адже за переказами саме К. Тарловський, обвінчав Олексія Розумовського з імператрицю Єлизаветою таємним шлюбом.
Фото: Свято-Миколаївська церква у Козельці. Автор: Олександр Новак
Надзвичайно цікавою як з архітектурної, так і з історичної точки зору, є садиба Дараганів у Покорщині. В середині XVIII століття вона належала Вірі Дараган, сестрі Олексія Розумовського. Народна легенда стверджує, що Покорщина отримала свою назву, оскільки у ній російська імператриця Єлизавета Петрівна «покорилася» своїй свекрусі – українській козачці Наталії Розумовській.
Фото: Садиба Дараганів у Покорщині. Автор: Олександр Новак Читайте також: Успенський храм: «Краща з Ніжинських церков»
Вознесенська церква була зведена у 1866–1874 роках, в часи, коли діяла заборона Синоду РПЦ на будівництво церков в козацькому стилі. Хоч ця пам’ятка і є зразком історизму в архітектурі, проте споруда має окремі риси, притаманні українському бароко XVII – XVIII століть. Це архітектурний місток між бароко та добою модерну.
Фото: Вознесенська церква. Автор: Олександр Новак
У Козельці є кілька цікавих зразків народного дерев’яного зодчества, у тому числі – зі знаменитим «мереживом», характерним для Сіверщини.
— Що потрібно для виходу Козельця та маленьких містечок зі стагнації?
— Передовсім, як це не банально звучить, слід стимулювати розвиток економіки цих містечок. Тоді молодь побачить своє майбутнє в рідних громадах. Держава і місцева влада має будувати партнерські відносини з бізнесом. Потрібно розвивати промисловість, хоча б переробну, аби міські громади не перетворилися на суто аграрні.
Присутність, у відносно безпечних громадах Чернігівщини, людей з Донеччини, Луганщини, Харківщини та інших областей теж може стати стимулом для змін. Перш за все досвід, вміння та знання переселенців.
По-друге, і у випадку з Козельцем це мало б спрацювати, робити ставку на туризм. Пам’яток у місті багато, вони неповторні та різнопланові. Природа навкруги – чудова! Зовсім поряд – унікальний «Міжрічинський регіональний ландшафтний парк» та захоплюючий парк природи «Беремицьке». Треба лише зацікавити мешканців Києва чи Чернігівщини «турами вихідного дня» чи «зеленим туризмом».
Фото: Флігель на території садиби Дараганів. Автор: Олександр Новак
— З чого слід почати, щоб не стати «селищем»?
— Насамперед, змінити погляд. Слід усвідомити, що містечка, подібні Козельцю, мають неабияку цінність. Не треба боятися приватних ініціатив та активних громадян. Їх підтримка здатна допомогти розвитку громади, в тому числі у справі відновлення історичних пам’яток.
Про садибу Дараганів у Покорщині стали говорити. Історик Акім Галімов присвятив їй випуск з циклу передач «Українські палаци». Навіть знайшлися родичі Розумовських! Якщо влада і місцева громада цьому посприяє, у Покорщини з’явиться шанс на відновлення. Але для початку тамтешні пам’ятки треба бодай законсервувати. Місцева влада має розуміти: пам’ятки приваблюють туристів та інвестиції, а це пожвавлює економіку.
Як банально це б не звучало, слід підвищувати культурний рівень. Не всі розуміють, що сучасні матеріали часто шкодять пам’яткам. Було б ідеальним варіантом, аби у багатих на пам’ятки містах і містечках виникали спільноти небайдужих однодумців. У Чернігові є прекрасний приклад – спільнота «Дерев’яне мереживо Чернігова». Руками цих людей був відроджений декор низки будинків і вони не зупиняються на досягнутому! Певен, що як для Ніжина, так і для Козельця цей досвід може бути корисним. Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Як повідомляв MYNIZHYN, 9 травня в прокат вийшов фільм режисера Тараса Томенка «Будинок «Слово». Нескінчений роман». Стрічка присвячена поколінню «розстріляного Відродження» – українських митців, що творили у 1920-1930-х роках. Вони були знищені російськими комуністами, а пам’ять про них була стерта на довгі десятиліття. Лише останнім часом їх імена стали повертатись до нащадків. Володимир Баров Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram
