Желько Любенович прокоментував своє призначення головним тренером полтавської «Ворскли».
Желько Любенович. Фото — vorskla.com.ua
— Наскільки довго вас довелося вмовляти керівництву «Ворскли», щоб ви сказали «так»?
— Вмовляти мене не потрібно було. Переговори тривали лише декілька днів. Все б було навіть швидше, але я був на батьківщині, у Сербії, й мені елементарно потрібен був час, щоб приїхати до Полтави й поговорити з керівниками «Ворскли» віч-на-віч.
Звісно, що після першого дзвінка, пропозиції, я взяв паузу, подумав, зважив всі за і проти й лише після цього прийняв остаточне рішення.
— Ви ж маєте знати, що нині «Ворскла» вже не той клуб, котрий має міцну фінансову опору. Через проблеми у власника «зелено-білих» Костянтина Жеваго, а це не секрет ні для кого, в команді вже були затримки зарплати. Та ви все ж погодились очолити команду. От тому я й вжив саме слово «вмовляли». Не боїтесь, що стали на місток корабля, котрий має пробоїни нижче ватерлінії й може затонути?
— Мені дали гарантії, що з фінансуванням все гаразд. І я маю надію, вірю, що так воно й буде.
— Перед вами вже поставлено чітке завдання на наступний сезон?
— Ні. Найперше — мені потрібно побудувати, зібрати команду, бо поки до кінця не ясно, хто з колективу ще піде, хто залишиться. Найперше моє завдання на чолі Ворскли — сформувати новий колектив. І вже потім ми будемо відштовхуватись, якою ж має бути ціль, завдання, на новий сезон.
Вже провів кілька тренувань, познайомився з гравцями. На цей час з «Ворскли» пішли лише два гравці (мова про захисників Іллю Крупського та Євгена Павлюка, які поповнили склад харківського «Металісту 1925»,– прим. ред.).
— Ібрахім Кане, яким, ніби, цікавилося київське «Динамо» «на базі»?
— Не знаю, кому Кане цікавий, але поки він з нами.
— Цей вінгер вам точно згодиться в команді, але ж без підсилення теж не обійтися.
— Звісно. Ми вже шукаємо в кожну ланку новачків. І скажу навіть більше — у нас є на перегляді кілька гравців, які особисто мені дуже цікаві. Сподіваюсь, домовимося з ними та підпишемо контракти вже найближчим часом.
— Про кого мова, озвучите прізвища?
— Це не те, щоб секрет, але… Ми поки не домовилися, тож не хочу наперед казати.
— Щоб не наврочити?
— Так. Ми переглядаємо гравців одразу на кілька позицій. Орієнтуємося на гравців, які підходять під моє бачення футболу, стиль гри. Вік — не на першому місці. А щодо фінансів, то у «Ворскли» досить непоганий бюджет, як для клубу Першої ліги і ми можемо запрошувати хороших, якісних, досвідчених футболістів. Не все так погано.
— Де команда проводитиме літні навчально-тренувальні збори?
— У Полтаві. Нікуди виїздити не будемо. Вже маємо певні домовленості про товариські поєдинки.
— Вже встигли познайомитись з Полтавою?
— Я ж не вперше у цьому місті. І грав тут, і так бував. А щоб більше його пізнати, то нині немає часу на прогулянки Полтавою. На першому місці для мене зараз робота.
— Якщо порівняти Полтаву та Ужгород, де ви мешкали, тренуючи «Минай», то яке місто вам більше до душі? Столиця Закарпаття з її європейською архітектурою, розкішною угорською кухнею чи місто на річці Ворсклі?
— Полтава — набагато більше місто за Ужгород, цікавіше, але географічне розташування тепер… Ви ж розумієте. Хоча, знаєте, за час, що тут живу, то досить спокійно. Було всього пару разів, коли лунала повітряна тривога й заважала мені якось.
— І наостанок. Пару тижнів тому в українських спортивних ЗМІ також писали, що вами цікавилась «Олександрія». Було таке?
— Вперше чую. Ні, з «Олександрією» ніяких контактів у мене не було.
Віктор Глухенький