Півзахисник «Кудрівки» Іван Петряк в інтерв’ю клубній прес-службі «Динамо» поділився очікуваннями від матчу з «біло-синіми» у 10-му турі чемпіонату України.
Іван Петряк. Фото: ФК «Кудрівка»
— У попередньому турі «Кудрівка» здобула першу перемогу в нинішньому чемпіонаті, розгромивши «Буковину» з рахунком 4:1, а ви забили свій дебютний м’яч. Крига — скресла?
— Авжеж, дуже важливий і своєчасний успіх! Ми потрапили в «зону турбулентності», команда пережила непростий період. Ця перемога багато важить. Принаймні хлопці нарешті почали посміхатися. На тлі психологічного спаду дуже складно знаходити сили тренуватися далі та виходити на поле. На старті першості, вважаю, ми недобрали очок. У багатьох матчах діяли краще за суперника, але поступалися. Десь відверто не таланило. Але цього разу, на щастя, змогли дотиснути «Буковину». Вважаю, ми заслужено перемогли. Й уже наступного дня розпочали підготовку до зустрічі з «Динамо», якому зараз теж непросто.
— Ви неодноразово грали проти «Динамо» у складі різних команд, відзначалися результативними передачами. Що найбільше запам’яталося з тих зустрічей?
— Зараз, звісно, всі розуміють, що кияни переживають непростий період. Але «Динамо» є «Динамо» — тут і додавати нічого не треба. Це клуб із великою історією, один із грандів українського та європейського футболу. Проти нього завжди цікаво й водночас дуже складно грати.
Я протистояв динамівцям як футболіст «Шахтаря», «Зорі» та «Чорноморця». Найчастіше згадується матч за «Зорю» восени 2016 року на НСК «Олімпійський»: господарі тоді постійно тиснули, а ми на третій компенсованій хвилині вибігли в контратаку, забили й перемогли — 1:0. Результативну передачу Опанасенку віддав саме я. Цей епізод міцно закарбувався в пам’яті.
Загалом у мене про «Динамо» лише позитивні враження. Жодних конфліктів чи неприємних ситуацій із вашим клубом не було. Зараз у команди складний період, багато критики. Критикувати — легко, а ось підтримати команду в такий момент набагато важче…
— Чого очікуєте від матчу з «Динамо», враховуючи, зокрема, зміну на тренерському містку киян?
— Я опинявся в подібних ситуаціях і знаю, що зміна наставника часто позитивно впливає на команду. Новий тренер дає свіжі емоції, а футболісти отримують додатковий стимул. Ті, хто раніше мав недостатньо ігрового часу, намагаються проявити себе, ще більше працюють на тренуваннях, прагнуть довести свою готовність.
Думаю, під орудою Мацея Кендзьорека «Динамо» вийде на поле дуже зарядженим, по-футбольному злим і налаштованим на боротьбу. Після поразки від «Полісся» кияни, гадаю, викладатимуться не на сто, а на двісті відсотків. Нам потрібно бути до цього готовими, стримувати натиск і водночас демонструвати щось в атаці. Очікую надзвичайно складного матчу, але й супернику легкого життя ми не гарантуємо.
— Іване, у липні ви стали гравцем «Кудрівки» після завершення контракту з «Шахтарем». Як виник цей варіант продовження кар’єри?
— Усе просто: інших конкретних пропозицій не було. А тут запросили до клубу, який базується неподалік від дому. Я хотів повернутися у футбол, тому довго не думав.
— У вашій кар’єрі були виступи за «Зорю», «Шахтар», угорські «Ференцварош» і «Фехервар», а також оренди в «Поліссі» та «Чорноморці». Який із цих етапів дав найбільше в плані футбольного розвитку?
— Кожен етап по-своєму особливий, кожен клуб і кожен тренер дають щось своє. Не можна порівнювати, скажімо, момент, коли 17-річним дебютуєш за «Зорю», з періодом, коли виступаєш за «Шахтар» у 30 років…
За кордоном отримав прекрасний досвід, причому не лише футбольний. Загалом було багато чудових моментів, хоча траплялися й складні періоди: серйозні травми, невдалі операції. Утім, це життя футболіста, через таке, мабуть, доводиться пройти багатьом. Мені гріх скаржитися. Навіть зараз, у 32 роки, в «Кудрівці» я намагаюся знайти для себе щось нове. Це теж досвід, яким, сподіваюся, зможу колись поділитися зі своїми синами. У мене троє козаків, тож буде що їм розповісти.
— Ви можете зіграти на обох флангах півзахисту, маєте хорошу швидкість і техніку, а також виконуєте стандарти. На які свої якості розраховуєте найбільше в матчі проти «Динамо» і де, на вашу думку, супернику можна завдати найбільше клопоту?
— Звичайно, хотілося б одразу вийти на поле й забити, але футбол — це не кіно, де все відбувається за сценарієм. Тут багато чинників успіху й, відповідно, чимало «тонких місць». Насамперед команда має бути зібраною та сконцентрованою. За таких умов і персональні козирі проявляються на полі більш яскраво.
Світлана Полякова
