Колишній футболіст збірної України і автор першого її гола Іван Гецко згадав перший матч «синьо-жовтих» з Угорщиною в Ужгороді в 1992 році.
Іван Гецко
— У першому таймі збірна України не реалізувала кілька хороших моментів, щоб відкрити рахунок. На перерву команди пішли з нулями на табло. Що головний тренер Віктор Прокопенко сказав у роздягальні?
— Дослівно не згадаю, але сказав: «Хлопці, розкрийтеся, на вас нічого не тисне, це товариська гра. Ми маємо спрямувати дії на те, щоб команда грала краще. Кожен повинен показати свої найкращі якості. Не забувайте, що ми граємо для людей». Це були ті слова, які запамʼяталися на все життя.
У мене були свої думки щодо цієї гри, бо для мене Ужгород був першим кроком у футболі, я там починав грати у великий футбол. В ужгородський клуб мене запросив Іштван Дьйордьович Шандор. Там я зробив перші кроки й мені було приємно, що матч відбувся там. Уболівальники прийшли подивитися на мене. Я був розлючений, бо не вийшов у стартовому складі, але це футбол.
— Як вважаєте, чому головний тренер залишив вас у запасі на цей матч?
— У мене була самовпевненість. Я був впевнений, що він поставить мене у старт, бо я із Закарпаття. Я бачив себе у складі ще до гри. Можливо, це зіграло негативну роль. Але вже в наступній грі проти США (0:0) я вийшов у стартовому складі. Я вважав себе гравцем стартового складу, а те, що було в Ужгороді вже не змінити.
— Було розуміння, що якби ви вийшли у стартовому складі, то результат був би зовсім інший?
— Можливо і таке. Я допускаю це, якби я вийшов на заміну за 20 хвилин до кінця, а я з’явився за хвилин сім, бо ходив шукав щитки, 0:3 рахунок, не дуже хотілось виходити перед ужгородськими уболівальниками. Тягнув час, бо була образа, що не вийшов у стартовому складі, але коли зробив крок на поле, то це все забулося. Я забив і міг ще забити, в мене був ще один момент, з правої ноги, майже стовідсотковий, який я не реалізував. Вийшов би на 20 хвилин раніше, можливо б щось і змінилося. Але тільки Бог знає, якою була б доля матчу, якби я вийшов раніше або у старті.
Андрій Павлечко
