07 листопада 2025 р. 26 0
Фото: ТК «Прилуки».
90-річна Тетяна Баєвська з села Удайці займається вишивкою, обробляє город й має невелике господарство. Жінка переконана – секрет її довголіття – у постійному русі.
Про це йдеться у сюжеті ТК «Прилуки».
Тетяна Баєвська з села Удайці цьогоріч відзначила ювілейний 90-й день народження.
Жінка все життя на ногах, завжди зайнята справами господарства. Урожай з городу вже зібраний, тож на зиму лишається дрібна робота, а ще — справа життя, яку не полишає навіть у 90 років — вишивання.
Жінка показує кілька своїх вишитих скатертин: «За зиму штук три таких можу вишити. Оце б я тільки вишивала, а ще ж є інші справи».
Тетяна Андріївна навіть ткала мереживо, але ця справа не її, тому зупинилася на вишивці.
Історія Тетяни Андріївни зібрана в авторському проєкті фольклористки Вікторії Лемещенко «Етноскарбниця», яка зберігає спадщину українців.
«Тетяна Баєвська — людина з великим багажем знань, — говорить Вікторія. — Вона сама жителька села, її батьки теж тут проживали. Мати і бабуся Тетяни були майстерними ткачихами, батько — умілим ремісником і столяром. — Вона єдина на все село вміла налаштовувати ткацькі верстати».
Про технологію ткацтва Тетяна Андріївна розповідає: «Коноплі мочили, сушили, чесали, пряли нитки, а готові полотна білили у річці — ця робота тривала близько двох тижнів».
Тетяна Андріївна рано втратила батька на війні, пережила голод. Їла кашу з рогозу — рослини, що росте на болоті. Мала корову, яка давала по 10 літрів молока, завдяки чому і вижила.
«Гичку бурякову їли у борщ», — згадує Тетяна Андріївна.
Одягалася теж скромно – у холод носила мамине старе пальто, бо свого не було.
«В школу ходила босоніж, поки не почалися морози. Навіть у сьомому класі багато хто не мав взуття. Завдяки родичу з-за кордону отримала ковдру, з якої пошила пальто».
«Будинок Тетяни Андріївни — теж частина історії, таких хат залишилося мало, — говорить Вікторія Лемещенко. — Це справжній скарб нашого регіону».
Тетяна Баєвська все життя працювала вчителькою в Удайцівській спецшколі.
Крім роботи і домашніх справ, ходила на ланку сапувати буряки.
Коли вийшла на пенсію, спочатку допомагала на підприємстві, а згодом пішла працювати на ферму і у сільраду, дбала про господарство — тримала корову, свиней, курей і качок.
Сьогодні Тетяна Баєвська має невелике господарство, а допомагає жінці син Олександр. Невістка та онучка — її радість і натхнення.
«Трудитися треба і рухатися, не лежати, — ділиться секретом довголіття Тетяна Андріївна. — Якщо вже щось болить, не лягати, бо це не допоможе».
Попри хвороби вона завжди була активною — ходила на роботу та дбала про господарство.
