В освоєнні космосу брало участь багато українців. Одні з них – наприклад, як Сергій Корольов – відомі більше, про значну роль інших ми тільки починаємо дізнаватися. До них належить американський вчений українського походження Ігор Богачевський. Він брав участь у розробленні ядерної програми США, закодованої під назвою “проєкт Мангеттен”, працював над створенням авіа- та ракетобудування, але увійшов до історії світової науки насамперед як учений, завдяки якому американські астронавти Ніл Армстронг і Базз Олдрін благополучно повернулися з Місяця на Землю.
Відео дня
Відповідно до розробленої ним “функції Богачевського” було розраховано силу і спрямованість повітряних потоків навколо космічних апаратів – модуля, що доправив астронавтів із Місяця на базу, орбітальну станцію “Аполлон-11”, а потім успішного повернення їх самих на Землю. Сьогодні без “функції Богачевського” неможливо здійснювати польоти не тільки космічних кораблів, а й військової та цивільної авіації.
Історія родини на тлі “Історії Рави-Руської”
Ігор-Орест Богачевський народився 7 вересня 1928 року в місті Сокаль Львівської області в сім’ї адвоката, краєзнавця і письменника Данила Сильвестровича Богачевського. Закінчивши Галицький університет, він пройшов усю Першу світову війну, у 1918-1921 роках служив в УГА – Українській Галицькій армії. Захистивши дисертацію і ставши доктором права, Данило Сильвестрович викладав у різних навчальних закладах, через що родина часто переїжджала з місця на місце. Мати Ігоря, Ростислава Богачевська (у дівоцтві – Нечай), що походила з київського козацького роду, не лише виховувала трьох дітей – в Ігоря було дві сестри, Марта та Марія, – а й займала активну громадянську позицію – керувала повітовою “Спілкою українок”.
Ігор був хворобливою і слабкою дитиною, але завдяки батькові, який змушував його загартовуватися і робити фізичні вправи, досить швидко зміцнів. Хлопчик навчався, причому однаково добре, у гімназіях як з польською, так і з українською мовою викладання, захоплювався математикою та займався спортом, показуючи хороші результати в легкій атлетиці. 1935 року Данило Сильвестрович отримав місце адвоката в місті Рава-Руська, де родина затрималася майже на десять років. Пізніше батько Ігоря напише спогади про той час – а заодно й історію міста – у своїй книзі “Історія Рави-Руської”.
Два щаблі еміграції
Друга світова війна не оминула Богачевських: батьки і молодша сестра Марта опинилися в німецькому трудовому таборі, а Ігоря з Марією вивезли на роботу в Німеччину. Возз’єднатися сім’ї вдалося тільки 1944 року за допомогою Червоного Хреста, після чого Богачевські емігрували до Німеччини – в місто Ульм. Там Ігор-Орест навчався в гімназії для українських переміщених осіб, після закінчення якої разом із батьками виїхав до США.
Теплохід, на якому вони пливли разом із демобілізованими американськими солдатами, прибув до Нью-Йорка у квітні 1948 року. У Новому Світі батькам усе довелося починати з нуля, на свої колишні заслуги, освіту та соціальний статус, який мали на батьківщині, вони розраховувати не могли: батько працював у похоронному агентстві, мати, відмовившись від мрії стати письменницею, влаштувалася швачкою на фабрику. Сам Ігор хапався за будь-яку роботу, аби тільки платили – у пошуках заробітку він об’їхав половину Америки. Коли настав час служби в армії, він потрапив на Корейську війну, був радистом – перехоплював радіопослання противника.
Повернувшись, Богачевський вступив до Нью-Йоркського університету на технічний факультет, обравши як спеціалізацію свою улюблену математику. Щоб заплатити за навчання, він працював на найважчих фізично, але водночас низькооплачуваних роботах, влітку трудився на будівництві автомобільних доріг. Університет Ігор закінчив із відзнакою, отримавши диплом інженера і стипендію в Інституті Куранта, де займався теорією конформних віддзеркалень, математичної фізики та диференціальних рівнянь.
Робота на оборонний комплекс США
Свою наукову кар’єру Богачевський розпочав як математик, але 1961 року, захистивши докторську дисертацію, перейшов на роботу в Департамент аеронавтики та астронавтики Нью-Йоркського університету, і відтоді сферою його діяльності на сорок років став оборонний комплекс США. Серед його посад – дослідник лабораторії Корнелльського університету в Баффало, провідний науковий співробітник лабораторії Авко-Еверетт, член Правління телефонних лабораторій Белл у Мюррей-Гілл. Він також працював у засекреченій Національній лабораторії в Лос-Аламосі в Нью-Мехіко, яка створювала атомну бомб і була частиною знаменитого Мангеттенського проєкту. Із 1987 до 1993 року Богачевський був провідним науковим співробітником технічної групи відділу ракет корпорації Rockwell International, після чого вийшов у відставку.
“Функція Богачевського”
Наукові дослідження Богачевського вражають: він займався аеронавтикою, ядерною енергетикою і математичним моделюванням ядерних ракетних двигунів, новими системами зброї, удосконаленням телефонних мереж. Ігор Данилович вважається одним із перших дослідників космосу, головним досягненням якого була розробка програми НАСА, пов’язаної з польотом на Місяць.
У цій роботі Богачевський ґрунтувався на працях і розрахунках іншого українського вченого, полтавчанина Юрія Кондратюка, які Ігор Данилович значно вдосконалив. За допомогою виведеної ним формули конструктори літальних апаратів – як літаків, так і міжпланетних кораблів – отримали можливість враховувати повітряні течії, що можуть як заважати, так і допомагати руху; вона отримала назву “функції Богачевського”. Цей винахід уможливив політ на Місяць, але найголовніше –благополучне повернення астронавтів на Землю. Без нього їхній політ міг стати квитком в один кінець. Ігор Данилович – автор понад ста наукових праць, лауреат численних наукових премій: імені Шевела, імені Сааті, імені Е. Браяна, заснованої британським Інститутом матеріалів, мінералів і гірничої справи. Але, мабуть, найважливішою для вченого стала почесна відзнака за роботу над космічним проєктом “Аполлон”.
Недовге особисте щастя
Про особисте життя Богачевського переважно відомо зі спогадів його молодшої сестри, Марти Богачевської-Хом’як. 1969 рік став для вченого зоряним як у науці (саме в цей час він зробив найважливіші свої відкриття, зокрема і “функцію Богачевського”), так і в особистому житті: він одружився з Марією Кебало. У подружжя народилася донька Соня, яку в сім’ї обожнювали, але дівчинка захворіла і померла від раку мозку у віці дев’яти років. Ігор і Марія, які важко переживали те, що трапилося, не змогли жити разом і незабаром розійшлися. Більше вчений не одружився, дітей у нього не було.
“Великий відлюдник”
Напружена робота не давала Богачевському думати про свою самотність, але, вийшовши на пенсію, він заслужив репутацію “великого відлюдника”. Незважаючи на улюблені заняття – спорт (його захопленням були великий теніс і гірські лижі – спуск із головної гори лижного центру Лос-Аламос було видно з його вікна), читання і листування з редактором міської газети, більшу частину часу він проводив наодинці із самим собою. Пізніше прийшло пояснення його самотності – воно було вимушеним: так Ігор Данилович приховував хворобу Альцгеймера, що прогресувала. В останні роки життя Богачевський з’являвся тільки на службах у католицькій церкві, парафіянином якої був. 3 лютого 2010 року видатного американського вченого українського походження не стало. Ігор-Орест Богачевський похований на українському цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук у Нью-Джерсі.
Мрії про повернення в Україну, яким не судилося збутися
Богачевський ніколи не втрачав духовного зв’язку зі своєю батьківщиною. Він добре знав українську мову, якою не лише розмовляв зі своїми рідними чи земляками, а й писав статті до преси – у Німеччині це були газети для членів “Пласту”, у США – українські журнали, в останні роки життя – статті у львівських та київських ЗМІ. Він добре знав класичну українську літературу, при цьому особливою його любов’ю були твори Тараса Шевченка. За словами близьких, Ігор Данилович мріяв повернутися в Україну, стати завідувачем кафедри фізики у Львівському університеті та купити будиночок у Карпатах. Але через десятиліття еміграції він відвідав свою батьківщину тільки один раз, коли на схилі років приїжджав до Києва на з’їзд математиків.
