Уявіть собі птаха, який не просто виживає в озері з кислотою, здатною роз’їсти шкіру до кісток. Він примудряється перетворювати токсичну пастку на власну косметичну лабораторію. Це все про фламінго.
Ми звикли бачити їх на листівках як символ витонченої екзотики, проте за цією «гламурною» оболонкою ховається хімія та еволюція. Той самий фірмовий колір, завдяки якому їх обожнюють, насправді є результатом поїдання отрути, пише 24 канал.
Чому фламінго мають рожевий колір?
Якщо подивитися на молодих птахів, можна побачити, що їхнє пір’я спочатку сіро-біле. Рожевого відтінку вони набувають лише після того, як у їхньому раціоні з’являються артемії та синьо-зелені водорості. Це їжа, яка для багатьох інших тварин могла б виявитися небезпечною.
Фламінго, як правило, живуть у негостинних, відносно віддалених водно-болотних угіддях – озерах з настільки лужним рівнем pH, що вони можуть спалити людську плоть на кістках.
«Однак у цій воді є невикористані джерела їжі, такі як ракоподібні, ціанобактерії та діатомові водорості. Усі вони можуть бути небезпечними для багатьох інших тварин, оскільки містять токсичні хімічні речовини, які називаються каротиноїдами», – пояснює доктор Пол Роуз, зоолог з Університету Ексетера.
Тоді виникає логічне запитання: як фламінго взагалі можуть споживати таку їжу і не хворіти? Річ у тім, що їхній організм має особливий механізм перероблювання цих речовин. У печінці птахів шкідливі сполуки розщеплюються на корисні компоненти та пігменти.
«Саме ці пігменти згодом і надають фламінго характерного кольору. Причому йдеться не лише про пір’я. Їхня шкіра, слизові оболонки, яєчні жовтки та навіть жир забарвлюються в рожевий та схожий на помаранчевий кольори», – пояснює Роуз.
Це працює лише з рожевими пігментами. Наприклад, не можна годувати харчовим барвником фламінго-синій і сподіватися, що він стане сапфіровим. Цікаво й те, що цей колір для фламінго має значення не лише як наслідок харчування. У шлюбний період він стає ще й важливим сигналом для інших птахів.
Де і як живуть фламінго?
Гніздо фламінго має незвичний вигляд – воно нагадує маленький грязьовий вулкан, на верхівці якого вміщується одне велике яйце. Ці птахи утворюють сталі пари, а про потомство дбають разом.
Самка та самець беруть участь у будівництві гнізда і по черзі висиджують яйце. Великі фламінго мешкають у частинах Африки, Азії та Європи. Саме цей вид вважається найбільшим і найвищим серед усіх фламінго. Чилійські, андські та фламінго Джеймса трапляються лише на території Південної Америки. Андські фламінго є найрідкіснішими серед шести видів – їх налічують менш як 40 тисяч особин.
Малі фламінго мешкають у деяких районах Африки та південної Азії. Це найменший вид фламінго, але водночас і найчисленніший. У світі існує понад 2 мільйони малих фламінго, які вирізняються своїм яскравим рожевим оперенням. Найчастіше фламінго можна побачити на мілководдях із солоною або солонуватою водою, де змішуються прісна й солона вода.
Водночас окремі види гніздяться й вирощують пташенят у надзвичайно солоних водоймах, які називають лужними, або «содовими», озерами. Концентрація карбонатних солей у такій воді настільки висока, що вона може подразнювати й навіть обпікати шкіру, тому для більшості тварин такі умови є непридатними.
