Навіщо писати й видавати такі підручники для наших дітей! Я думав, що підручників такої «якості» і з такою риторикою вже не буде в Україні. Помилився. Фактично, вийшов підручник з історії УРСР(о) – (оновленої)…
Це я про підручник «Історія України» для 11 класу закладів загальної середньої освіти авторства Акіма Галімова, Олександра Гісема та Олександра Мартинюка. Міністерство освіти та науки України рекомендувало підручник.
Ось, до прикладу, пасаж до глосарія про депортації 40-50 років: «Обмін населенням – взаємне переселення на територію іншої держави представників певних груп населення, відповідно до міждержавних домовленостей».
І далі, в розвиток теми про «обмін населенням» із ПНР: «…українців переселяли на територію УРСР, а поляків – на територію майбутньої (?) Польщі. Переселення мало відбутися добровільно. Проте пізніше воно стало примусовим і набуло характеру депортацій».
Його одразу так планували!
Про депортацію кримських татар… Мабуть, десь прописано в підручнику, але я наразі не знайшов… Про Українську головну визвольну раду – два (!) речення, про Свєрчевського – сім (!).
Про Уряд УНР в екзилі й про Інститут Президентів в екзилі наразі нічого не знайшов. Карти українських повстань в ГУЛАГу нема, як і мап депортацій та концтаборів у Сибіру.
Про Генерала Григоренка просто згадали (дякую).
Про те, як передавалися твори Стуса, Світличного, Руденка і публіцистика з концтаборів на Захід – нема. А це для дітей – цікавезна тема. Знаю зі свого досвіду.
Або таке про операцію «Вісла»: «Приводом до реалізації операції “Вісла” була загибель віцеміністра національної оборони Польщі, генерал-полковника Кароля Свєрчевського 28 березня 1947 року у сутичці із загоном УПА (командир на псевдонім “Хрін”). Віцеміністр перебував в інспекційній поїздці з військами, що мали здійснити депортацію українців.
Кароль Свєрчевський народився у Варшаві, із 1915 року жив у Росії. Там він вступив до ВКП(б) та Червоної армії. Під час Другої світової війни командував створеними в СРСР 1-ю та 2-ю арміями Війська Польського. Брав участь у Берлінській операції. Через місяць після смерті Кароля Свєрчевського шість дивізій Війська Польського оточили українські села, що ще залишилися на Лемківщині, у Надсянні, Холмщині та Підляшші. О 4-й ранку почалося виселення українців».
Що це за «привід», коли вбили генерала, який інспектував війська, які І ТАК мали депортувати українців? І взагалі, навіщо українським дітям забивати голову інформацією про Свєрчевського?
Або ось таке: «За роки Другої світової війни понад 3-4 млн громадян республіки загинуло на фронтах або в полоні та понад 5 млн осіб – на територіях, зайнятих німецькою армією. До цього варто додати понад 2,5 млн осіб, вивезених на роботи до Німеччини, із яких значна частина з різних причин не повернулися. Чимало з них побоювалися, що можуть опинитися в ГУЛАГу. Завершення війни дало поштовх значним міграційним процесам. До рідних домівок повернулися близько 2,2 млн осіб, демобілізованих з лав радянської армії, сотні тисяч вивезених під час евакуації на схід, ті, хто перебував на примусових роботах або в полоні за межами України. Також за розпорядженням союзної влади до України прислали велику кількість спеціалістів та партійних діячів з інших республік СРСР для участі у відбудові господарства й радянізації західних областей. Відбудова й подальший розвиток промисловості прискорили процес урбанізації та призвели до скорочення кількості сільських жителів.
Унаслідок цих процесів населення республіки в 1951 році становило 37,2 млн осіб, що було на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 році. Значно змінився й етнічний склад населення УРСР. Зменшилася кількість єврейської, польської, німецької та інших національних меншин, натомість збільшилася частка росіян.
Через війну й повоєнну розруху значно знизився рівень життя населення. Не вистачало продовольства й найнеобхідніших речей. Гостро постали проблеми житла, безпритульних дітей, злочинності тощо. Проте на їхнє вирішення за планом четвертої п’ятирічки комуністичний режим виділяв незначні ресурси…»
І такого там багато.
Оригінал
