У сучасному світі інвестиції не приходять самі. Вони потребують сприятливих умов і чітких правил гри. Саме тому ми нещодавно завершили багатомісячну роботу над Інвестиційним паспортом Тернопільщини, який має стати одним з ключових інструментів для залучення капіталу в регіон. До речі, аналогічний документ ми раніше розробили на Львівщині і він уже давно там працює на регіональному рівні.
Але чи достатньо такого документа? На жаль, точно ні. І зараз я спробую пояснити чому.
Так, в Інвестиційному паспорті зібрані ключові дані про область: від статистики населення та структури економіки до конкретних проєктів і майданчиків для бізнесу. Тут є карта індустріальних парків, експортні можливості місцевих підприємств та перелік галузей, які вже зараз готові до масштабування. А головна мета такого документа– показати, що регіон відкритий для інвестицій та створює зрозумілі правила гри для бізнесу.
Але інвестиції – це не лише про гроші. Ми всі врешті маємо усвідомити, що державний службовець чи службовець органу місцевого самоврядування не повинен особисто шукати інвестора, він має формувати умови, в яких бізнес сам захоче розвиватися. І коли ми чуємо «залучення інвестицій», то маємо розуміти, що йдеться про «створення можливостей для бізнесу». А це включає:
- прозорість та доступність інформації. Інвестор – це інтуїт і його перше враження про потенційну сферу інвестування формується на основі доступності даних: інвестиційні паспорти, відкриті реєстри земельних ділянок, зрозумілі дорожні карти. Ця інформація має бути легко доступною, а також, бажано, англомовною. Це – так звана візитівка регіону, і вона має бути бездоганною;
- супровід інвестицій. Цим може займатись команда професійних людей на регіональному рівні або у великих громадах і одна (але теж професійна) людина – на рівні невеликих громад. Функція цього підрозділу/людини – бути таким собі «Google-перекладачем», який допомагає бізнесу зрозуміти складну бюрократичну мову. Замість того, щоб змушувати інвестора розбиратися в постановах Кабміну, служба супроводу надає йому готове рішення, долаючи бюрократичні бар’єри. Це значно прискорює реалізацію проєктів, що підтверджує досвід Тернопільщини, яка за останній рік має на супроводі майже 60 компаній, в той час на Львівщині – 104.
А яка ж роль влади у цьому процесі?
Державне управління та місцеве самоврядування мають змінити свій підхід до бізнесу. Особливо до того, який готовий інвестувати свої кошти у створення нових робочих місць. Це має бути не просто регулювання, а активна співпраця.
І тут важливі такі фактори:
- регулювання, що реагує на запит. Держава має бути гнучкою і готовою змінювати законодавство відповідно до потреб бізнесу. Часто проблему можна вирішити однією зміною в постанові Кабміну, але для цього потрібна ефективна комунікація влади з бізнес-асоціаціями;
- діалог з бізнесом. Дуже важливо, щоб влада спілкувалася з представниками бізнесу, які готові не лише критикувати, але й пропонувати конкретні рішення. Це допомагає уникнути «кишенькових» асоціацій та забезпечити, що порядок денний формується реальними потребами ринку, а не інтересами окремих лобістів;
- безпека. У найширшому розумінні цього слова – починаючи з фізичної безпеки для бізнесу, завершуючи страхуванням ризиків, особливо тих, які пов’язані з війною;
- захист прав та судова система. Жоден інвестор не прийде в регіон, де його бізнес можуть «кошмарити» правоохоронні органи, а судова система не забезпечує справедливого розгляду справ. Відсутність захисту інтелектуальної власності та прозорого судочинства – це ключові фактори, які відлякують капітал.
І ще одна теза, над якою влада повинна дуже серйозно задуматись: місцевий інвестор – це важливо. Особливо тепер – в час війни. Нам потрібно позбутися кліше, що «інвестор – це дядько з-за кордону з великою валізою грошей». Україна має потужний внутрішній капітал. Підтримка вітчизняного бізнесу, формування кластерів та ланцюгів доданої вартості є не менш, а може, й більш важливим завданням. Внутрішній інвестор знає специфіку ринку та готовий інвестувати, якщо буде впевнений у стабільності та прозорості правил.
Повторюсь, але Інвестиційний паспорт регіону чи громади – це не просто документ, який потрібно розробити і затвердити, бо це тренд чи фішка. Інвестиційний паспорт – це інструмент, який має працювати і показувати:
- міжнародним компаніям – наявність готових майданчиків, кваліфікованих кадрів та виходу на європейські ринки;
- дипломатичним місіям – об’єктивні дані для презентацій та переговорів;
- діаспорі та бізнес-асоціаціям – конкретні точки зростання для інвестицій;
- банкам – сигнал про стабільну та прозору економіку.
Інвестиційний паспорт, як і особиста візитка, має бути завжди під рукою і демонструвати інституційну спроможність регіону чи громади. Його потрібно презентувати на бізнес-форумах, виставках і міжнародних подіях, а не тримати в кабінетах.
Але Інвестиційний паспорт будь-якого регіону – це не кінцевий пункт, а лише початок довгого шляху. Його створення – це стратегічний сигнал, що область готова до змін, відкрита до діалогу та створює економіку, яка працюватиме на розвиток громад і забезпечуватиме добробут людей.
А далі ініціатива повинна виходити від наших громад. Найперше, що вони мали б зробити – розробити свою власну інвестиційну стратегію громади. Потім потрібно створити та підтримувати в належному стані інвестиційний портал й пакети пропозицій (land bank, проєкти), а також працювати над спрощенням адміністративних процедур (швидкі дозволи, електронні сервіси).
Поки втілюємо в життя наведені вище кроки, громада має займатись розвитком інфраструктури (транспорт, інженерні мережі, промзони) та сформувати команду супроводу інвестора (investment nanny), яка у свою чергу відповідатиме за активну промоцію економічного потенціалу громади (бізнес-форуми, презентації за кордоном, робота з посольствами).
Не забуваємо, звичайно, за роботу з місцевим бізнесом для формування кластерів і ланцюгів доданої вартості, а також впроваджуємо прозорі правила гри та діалогу з громадою. І коли це все почало працювати, здійснюємо систематичний моніторинг результатів та постійне вдосконалення інвестиційного клімату.
Ось так, на мою думку, має виглядати дієвий процес залучення інвестицій не лише в регіон, а в будь-яку громаду. А тепер кожен може перевірити, наскільки та чи інша громада є відкритою і доступною для інвестицій. Для цього достатньо буде зайти на офіційну сторінку такої громади, уявити себе потенційним інвестором і спробувати знайти там для себе якусь корисну інформацію.
