За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Дружина загиблого захисника Світлана Сіргун, вересень-2024. Суспільне Хмельницький
За словами Світлани, моржуванням її чоловік займався 15 років.
"Це плавання й моржування подобалось для здоров’я. Він завжди говорив: "Ми всі помремо. Але важливо, як ми відійдемо в потойбічний світ. Можна все життя промучитись, а можна до ста років пробігати".
Кохання з першого погляду і на все життя – так згадує Світлана їхнє знайомство.
"Я працювала з його сестрою. Вона виходила заміж і ми поїхали на весілля. Я, коли їхала, собі кредо поставила: "Так, знайомитись ні з ким не буду абсолютно". Я з мамою сиділа, чистила рибу. А його десь за чимось послали. Тут заходить він, привітався, я підняла очі – і в нас очі в очі зійшлися. Він як заворожений став. І я так само — підняла голову, подивилась в очі, як опустила – і мені його чорні очі до сьогодні перед очима".
На той час Василь був моряком далекого плавання, але заради коханої покинув цю роботу – аби бути ближче до родини. З 1990 років займались підприємництвом — торгували на місцевому речовому ринку. За 31 рік подружнього життя виростили трьох дітей: Василя-молодшого, Олександра та Ілону.
Діти загиблого захисника Василя Сіргуна: Василь, Олександр та Ілона, вересень-2024. Суспільне Хмельницький
24 лютого батько прийняв рішення піти воювати добровольцем, згадує його старший син Василь.
"Він прийшов, зібрав речі і сказав, що йде на базар. Та я йому сказав: "Пап, який базар? Ти можеш це розказувати Ілоні, Саші, але не мені". Він каже: "Я йду на війну". Ми з ним домовлялись, що якщо будемо йти, то підемо разом у військкомат. Він зробив на випередження".
Василь Сіргун служив гранатометником у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
"Хлопці розказували, в першу чергу, якщо мав йти на завдання молодий хтось із хлопців, то він говорив: "Ні, ти почекай, я піду". Він дуже вірив, що в нього ангели-охоронці сильні. Він казав: "Я такий замолений, теща за мене молиться, ви за мене молитеся. Я, як прийду, тобі розкажу, з яких я передряг виходив. Щоб тобі було зрозуміло, з БТРа один я залишився живий".
Приблизно всередині вересня 2022 з батьком зник зв'язок, згадує дочка Ілона. 15 вересня вона зайшла до подруги в кав’ярню в середмісті Хмельницького.
"Нізвідки взявся голуб. Певно десь в моменті, коли відчинялися двері, хоча це півхвилини часу, він взявся. Почав літати по кав’ярні, битися об вікна. Дівчинка, яка стояла зі мною, злякалась і вибігла. Я чомусь спокійно зреагувала, цього голуба випустила, він біля мене просто пройшов".
За її словами, зараз розуміє, що це було знаком. Бо за кілька днів родині принесли звістку, що батько зник безвісти на Херсонщині. А ідентифікувати його за ДНК і поховати вдалося за кілька місяців – в січні 2023. Родині передали особисті речі, які, розповідає Світлана Сіргун, щодня дістає.
"В рюкзаку були його речі. Все він чекав перемоги. Думав, що вона скоро настане і казав: "Готуйся, на перемогу на парад поїдемо до Львова".
Перемоги Василь Сіргун вже не дочекається – йому назавжди 59. Цього року на День Пам’яті захисників України Василя Сіргуна посмертно нагородили орденом "За мужність".
