За інформацією: Суспільне Вінниця.
До Вінниці прибув евакуаційний поїзд із Запоріжжя з людьми з інвалідністю. Фото: Суспільне Вінниця
Дванадцять людей з інвалідністю евакуювали поїздом із Запоріжжя до обласного пансіонату геріатричного профілю у Вінниці. Із залізничного вокзалу переселенців у заклад перевозили каретами швидкої. Загалом, із початку повномасштабного вторгнення, обласний пансіонат та його філії прийняли 150 осіб з інвалідністю та похилого віку з Луганщини, Донеччини та Запоріжжя. Про це Суспільному розповіла заступниця директора пансіонату Лілія Комар.
Суспільне Вінниця
Розмістили переселенців на четвертому поверсі пансіонату. У палатах — санвузол та рукомийник. На поверсі — ванна, душові та пральні машини.
Суспільне Вінниця
"Люди важкі, є на візочках, чотири особи ліжко-хворі, взагалі прикуті. Викликали бригади швидкої, потім їх оглянули лікарі, оформляємо документи. Це все було організовано через департамент соціальної політики обласної та Запоріжжя", — каже Лілія Комар.
Суспільне Вінниця
Із мешканцями пансіонату також працюватимуть психологи.
"У нас є за фахом лікарі і терапевти, і психіатри, психолог. Велика програма. Потім будемо вивчати вподобання і навчати їх творчості. Є кілька творчих майстерень, гурток із музики та навіть компʼютерної грамоти".
Суспільне Вінниця
Серед прибулих черговим евакуаційним поїздом — пенсіонерка Марія Миколаївна. Суспільному розповіла, що родом із села Щербаки Запорізької області. Коли російські окупанти розбомбили її домівку, разом із дітьми та онуками переїхала до сусіднього села Димитрово. Втім і звідти, каже, довелося втікати через постійні ракетні обстріли.
Суспільне Вінниця
"Я взяла що було. Ось сорочка одна, одні штани, плаття, дали мені майку, одна куртка і все, шкарпетки. Що було. Бо "чурки" все позабирали. Я вже нікуди їхати не хочу. Вдома все було, а зараз нічого немає. Одна земля, але нехай. Лише щоб вони пішли", — каже Марія Миколаївна.
Суспільне Вінниця
В одній кімнаті з нею і переселенка з Гуляйполя Людмила Полупан. Родини у жінки немає, домівку російські окупанти теж зруйнували. Тож, каже, віку доживатиме тут, бо йти нікуди.
"Там немає уже села, розбили все. А хто буде відновлювати? Прийняли добре. Будемо залишатися тут, поки не виженуть", — каже Людмила Полупан.
Суспільне Вінниця
Із Лисичанська до Запоріжжя, а звідти евакуаційним потягом до Вінниці приїхала й Ганна Ліпко. З собою жінка забрала і собаку на кличку "Ляна". Суспільному розповіла, що залишити її вдома саму не змогла. Тож вмовила волонтерів взяти з собою.
"Вона мене жаліє, плаче, я її з піпеточки виростила.Їй 13 років уже. Вона біжить за машиною, то куди я її залишу? А хлопці-волонтери взяли її з собою, і вона у мене на руках їхала. Спершу був скандал, і я сказала, що поїду з нею, але потім мені дозволили. Сказали собаку не чіпати. Тут теж її прийняли добре", — розповіла Ганна Ліпко.
