Нападник «Полтави» Денис Галенков прокоментував в ефірі «Профутбол Digital» перемогу над «Динамо» в матчі 14-го туру чемпіонату України.
— Денисе, які емоції після такої історичної перемоги? Все ж таки обіграли чемпіона країни.
— По-перше, так, ми трохи пораділи цій перемозі. Але емоцій вже майже не лишилось — усе на полі віддали. І одразу думаємо наперед: попереду два заключні тури, дуже важливі матчі. Треба бути готовими, передусім морально. Адже, як ви правильно сказали, не кожного дня перемагаєш чемпіона України.
— Попри результат, «Полтава» залишилась на останньому місці. Наскільки це тисне психологічно?
— Немає часу радіти. У нас ситуація така, що треба працювати й брати очки, щоб мати шанс зберегти місце в Прем’єр-лізі. Ми довго йшли до цього рівня, не хочеться провести тут лише один сезон. Хочемо грати стабільно й прогресувати.
— Перед матчем тренери звертали увагу на невдалу серію «Динамо» в чемпіонаті та єврокубках?
— Ні, на це взагалі не дивились. Ми прекрасно знаємо, який рівень у гравців «Динамо». Дивимось їхні матчі постійно. Розуміли: це чемпіон, це топ-футболісти на кожній позиції. Наше головне завдання було — не програти дуелі один в один на своєму клаптику поля. І я хочу привітати хлопців — ми впоралися, без великих помилок, дуже щільно грали проти суперника.
— Тобто під суперника сильно не перебудовувалися?
— Ні, план залишився таким, як завжди. Просто цього разу він спрацював. Нормально тренувалися, хоч і в важких умовах. І кожен сьогодні віддав свій максимум — за рахунок цього і перемогли.
— Про ваш асист на Одарюка. Не хотілося пробити самому?
— Хотілося. Була думка пробити між рук, але побачив, що захисник уже перекриває напрямок. І почув голос Вови — він завжди відкривається, завжди просить м’яч. Тому віддав у другий темп. Добре, що він пробив низом і забив. Може, й трохи фарт, але головне — гол.
— Ви могли б зробити унікальне досягнення — забити і «Шахтарю», і «Динамо» в одному сезоні. Ви відразу зрозуміли, що там офсайд?
— Так, я не сильно радів, бо бачив, що, скоріш за все, був у поза грою. Хоча була маленька надія, що хтось із захисників затримався. Але добре — буде ще матч-відповідь. Там можна й забити, поставити ту саму галочку (усміхається).
