За інформацією: Суспільне Полтава.
У січні 2023 року Олександр Гарасюта разом із старшим сином долучився до 32-ї окремої механізованої бригади. Чоловік був гранатометником та виконував бойові завдання в районі Новоєгорівки, що на Луганщині. Востаннє чоловік виходив на зв’язок із родиною 26 серпня 2023 року. Через два дні побратими повідомили його сину, що Олександр не повернувся з позиції.
Про це Суспільному розповіла дружина безвісти зниклого військового Оксана Гарасюта.
Дружина зниклого безвісти військового Оксана Гарасюта. Суспільне Полтава
До повномасштабного вторгнення Олександр Гарасюта працював на гірничо-збагачувальному комбінаті у Горішніх Плавнях. У січні 2023 року разом зі старшим сином він долучився до війська.
«Він працював на КРАЗі, тому в нього і позивний «Кразик». Він, ну, дуже, дуже багато років працював на КРАЗі. Потім він працював на ГЗК у нас в Горішніх Плавнях. Ну і звідки вже пішов служити. «4 січня 2023 року, моєму старшому сину принесли повістку. Чоловік сказав, що я йду із сином разом», — прокоментувала дружина безвісти зниклого військового Оксана Гарасюта.
Зниклий безвісти військовий Олександр Гарасюта. надане Оксаною Гарасютою
Олександр служив гранатометником у складі 32-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на Луганському напрямку.
«З 1 червня вони вже заступили на позиції. З того моменту в мене не було жодного дня, ні жодної ночі, щоб я спокійно спала, спокійно дихала, спокійно жила. Три дні був син на позиції, потім виходить, три дні заходить чоловік на позиції».
Олександр Гарасюта під час проходження навчання закордоном. надане Оксаною Гарасютою
26 серпня Олександр востаннє зателефонував дружині і сказав, що виходить на позицію. А через два дні побратими повідомили його сину, що батько не повернувся.
«Син доповів мені зранку цю жахливу новину, але я не повірила і не вірю до останнього дня».
Дружина зниклого безвісти військового Оксана Гарасюта біля стенду із його фото. Суспільне Полтава
Нині дружина військового продовжує пошуки чоловіка і сподівається на його повернення.
«Вже пройшло три роки, але я відчуваю, що він живий, що він повернеться. Ми його дуже чекаємо. Скажу насправді, це найтяжчий статус — безвісти зниклий, тому що моя сім’я живе між небом і землею. Ми не знаємо досі, чи живий він, але ми надіємося, ми віримо, ми надіємося, ми відчуваємо, що він живий, що він повернеться. І ось у травні був обмін, і один звільнений сказав, що чув прізвище мого чоловіка в колонії Мордовії. То ми дуже надіємося, що це він, і що буде обмін, і він повернеться».
