За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Вячеслав Горбачевський. Сергій Горбачевський
Підполковник Вячеслав Горбачевський з Хмельниччини у лавах Державної прикордонної служби України 15 років, два з них – на захисті держави. Рік тому його життя обірвав російський обстріл, забравши мрію військового – побачити перемогу України.
До роковин загибелі, його брат Сергій Горбачевський, також прикордонник, розповів Суспільне Хмельницький історію Вячеслава.
Вячеслав Горбачевський народився в Естонському місті Тарту в сім’ї українського військового льотчика. Там батько проходив службу, а у 1991 році сім’я переїхала в Старокостянтинів, де й провів своє дитинство та юність майбутній прикордонник, розповів старший брат Вячеслава — Сергій.
"Батько у нас військовий льотчик: ми із самого дитинства в цьому були, бачили, що таке військова служба. Я пішов першим у військову службу, бо вирішив, що буду, як батько".
Різниця у віці між братами – 2 роки, і Вячеслав не одразу вирішив вступати в Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Якби не один випадок, коли він приїхав провідати старшого брата, що вже почав тут навчання роком раніше.
"Одного разу він з батьками приїхав до мене на КМБ Курс молодого бійця, там на полігоні. Вони сиділи чекали, поки мене відпустять і він дивився, а потім сказав батькам: "Теж хочу бути прикордонником. Буду прикордонником".
За словами брата, у 2012 році Вячеслав закінчив Прикордонну академію та отримав офіцерське звання лейтенанта.
"Він починав від старшого інспектора прикордонної служби, одразу по випуску лейтенантом. Потім досить довгий період був першим заступником начальника відділу Прикордонної служби "Кодима". Основна служба його пройшла в Подільському прикордонному загоні, в Одеській області".
Вячеслав Горбачевський був нагороджений медаллю (посмертно). Сергій Горбачевський
У перші місяці повномасштабного вторгнення росіян Вячеслав Горбачевський приєднався до лав Херсонського прикордонного загону, аби давати відсіч ворогу. Так виконував бойові завдання зокрема в Миколаївській області, а потім – в Херсонській, розповів брат.
"Після звільнення Херсона у грудні 2023 року його призначили начальником відділу прикордонної служби "Залізний порт". Сам Залізний Порт знаходився під окупацією. Вони були на деокупованій території області".
За словами брата, там Вячеслав виконував як бойові, так і оперативно-службові завдання, був гідним прикладом для підлеглих, а їх у підпорядкуванні мав близько сотні. Любив у всьому порядок.
"Де б він був начальником, в якихось господарських моментах, він любив порядок, щоб скрізь у нього все було так, як має бути. Він любив техніку. Він постійно, на яких підрозділах був, цим переймався. Тобто зробити все, довести до ладу, до порядку".
У лютому Вячеслав розповідав братові, що ворог посилив обстріли.
"Останнім часом він жалівся, що дуже сильно посилилися ворожі обстріли з дронів. В основному, вдень їх дуже багато залітало на нашу сторону звідти – з окупованої частини Херсонської області. І теж багато робили біди. Дуже сильно били техніку. А потім і пристосувалися – стали вночі літати, ставили якісь тепловізори".
Під час одного із виїздів на бойові позиції майор Вячеслав Горбачевський отримав важке поранення – в його машину влучив російський дрон.
"Це сталося 17 лютого. Це був вечір, у Широкій Балці. Прилетіло якраз на ту сторону, де він сидів. Вибух. Водій, що був за кермом якось вибрався із машини та витягував Славіка — він був без свідомості. На якусь відстань його відтягнув, бо машина горіла".
Врятувати військового не вдалася, його серце зупинилося. Сергій розповів, побратими не стримували сліз, коли повідомляли йому про загибель брата – такою він був людиною. Вячеслав Горбачевський мріяв про перемогу України над ворогом, планував продовжувати навчання та здобувати вищий освітній ступінь в Національній академії Державної прикордонної служби України знову разом із братом.
"Ми з ним вдвох собі колись вирішили, що от я буду пробувати вступати на ад'юнктуру, а він буде на магістратуру пробувати".
Вячеслав Горбачевський не дожив до свого 33-річчя. Йому посмертно присвоїли звання підполковника та нагородили медаллю "За військову службу Україні" (посмертно). Нагороду передали рідному брату Сергію.
