Колись сама ідея Папи з США здавалася майже фантастикою. Занадто далека географія, занадто своя логіка у Ватикану, занадто гучні голоси з Нового Світу. Але ось маємо: новим єпископом Риму став Роберт Френсіс Превост [Robert Francis Prevost] – Папа Лев XIV.
Втім, що означає «американський» у цьому контексті? Його обрали не за паспортом, і не всупереч йому. Скоріше, попри нього. Бо Превост не втілює жодного з популярних кліше про США: ні ділової агресивності, ні морального месіанства. Італійські медіа ще до обрання влучно назвали його il meno americano tra gli americani – «найменш американський серед американців». І цим багато сказано.
Превост народився 1955 року в Чикаго в родині з італійським, французьким і іспанським корінням. Вчився у середній школі при малій семінарії ордену августинців, а далі – в університеті Вілланови, де отримав диплом бакалавра з математики. У 1977 році вступив до ордену святого Августина й завершив навчання у відомій католицькій семінарії Чікаго –Catholic Theological Union (CTU), ставши згодом першим її випускником, який був піднесений до кардинальського сану. Пізніше отримав докторський ступінь з канонічного права в римському Університеті Святого Томи Аквінського.
З 1985 року і на кілька десятиліть – місіонер у Перу. Спочатку канцлер у прелатурі Чулуканас, далі – викладач канонічного права, настоятель семінарії, єпархіальний адміністратор. Його авторитет у перуанській Церкві зростав не через харизму чи риторику, а через щоденну присутність і вміння слухати. Навіть в умовах поляризованого єпископату, розділеного між теологією визволення й консервативною католицькою організацією Opus Dei він залишався фігурою поміркованості й довіри.
Превост не шукав влади, але влада йшла до нього. У 2001 році став генеральним пріором ордену августинців і двічі переобирався. У 2014 році Папа Франциск призначив його єпископом Чіклайо, а у 2023 році підніс до кардинальського сану. Ще до того він очолив одну з найвпливовіших інституцій Ватикану: Дикастерію у справах єпископів, ставши ключовою фігурою у формуванні нового обличчя єпископату по всьому світу.
Однак, не обійшлося і без тіней. Його ім’я згадували в контексті кількох скарг, поданих Мережею жертв сексуального насильства з боку духовенства (SNAP), зокрема щодо справ у Чикаго і Чіклайо. Усі вони стосувалися адміністративних рішень, прийнятих або до, або в обхід нових стандартів, запроваджених єпископами у 2002 році. Ці епізоди викликали суперечливу реакцію: з одного боку, критика рішень, з іншого – захист із боку місцевих церковних структур та свідчення про його зусилля зі створення єпархіальної комісії захисту неповнолітніх. Скандал не переріс у кризу, але залишив нотку обережності в оцінках.
Вибір кардиналів міг базуватися на простій, але промовистій потребі: Церква сьогодні потребує керівника, місіонера і дипломата. Усі ці три якості в Превост є. Вперше з’явившись на балконі собору святого Петра як Папа Лев XIV, він мовив: «Христос іде попереду нас». Це не заявка на лідерство. Це нагадування про порядок слідування.
