Свій 80-й день народження 8 червня відзначила Надія Іванівна Романік – знана вчителька географії ліцею села Прилісне, «старший вчитель» та ветеран праці. Нині вона перебуває на заслуженому відпочинку, проте колишні учні та колеги й досі згадують її неймовірну ерудицію, професійність та мудрі поради.
Про життєвий та професійний шлях ювілярки розповідає видання «Нова доба».
Шлях до мрії крізь бідність та лободу
Надія Іванівна – корінна прилісненка. Її дитинство було надзвичайно важким: дівчинка виховувалася без батька у бідній родині. Ювілярка й досі з болем пригадує, як доводилося жити у справжній халупі, їсти лободу та змалечку тяжко працювати разом із матір’ю та тіткою.
Через матеріальну скруту талановита дівчина після Маневицької школи не змогла одразу продовжити навчання. Вона працювала секретарем у Городоцькому лісгоспі, а згодом — секретар-машиністкою в редакції маневицької районної газети. Свою омріяну педагогічну освіту Надія Романік здобула вже майже у 30 років.
Географія як покликання та любов до туризму
Школі педагогиня віддала 28 років життя. Вона не просто вела уроки, а жила своєю справою: з ентузіазмом займалася туристично-краєзнавчою роботою, водила дітей в експедиції місцями бойової слави (Кухів Груд, Лопатень), за що її вихованців нагороджували путівками до міст-героїв. Завдяки її наполегливості у Прилісному оформили зразковий кабінет географії.
Надія Іванівна довгий час була лектором товариства «Знання», проводила районні семінари та впевнено захищала честь школи перед столичними перевірками. Багато її учнів згодом теж обрали шлях вчителів географії.
Наймолодша прабабуся, щоденники та подорожі на велосипеді
Особисте життя ювілярки не менш яскраве. Разом із чоловіком вони звели дім і виростили сина та доньку. Цікаво, що у 60 років Надія Іванівна стала наймолодшою прабабусою у Прилісному. Сьогодні у неї вже шестеро правнуків, які замість казок завжди просили бабусю розказати про океани, материки та великі географічні відкриття.
Попри поважний вік, іменинниця має дивовижну енергію та незвичні заплення. Вона досі дуже багато читає та стежить за науковими передачами, а разом із донькою Майєю вирощує розкішні клумби лілій та гладіолусів. Також Надія Іванівна регулярно їздить до лісу на велосипеді, аби позбирати поліських ягід та грибів чи просто помилуватися природою. Ще одне її рідкісне хобі – майже щодня записувати події сім’ї, новини села, погоду та свої роздуми про життя. Таких великих зошитів-щоденників у неї вже назбиралося близько десятка.
Мати миротворця та бабуся воїна ЗСУ
Сім'я Надії Іванівни завжди стояла на захисті миру. Її син Віталій у 1980-х роках проходив службу в українському миротворчому контингенті в Югославії. А сьогодні серце жінки б'ється в унісон із новинами з фронту, адже її онук Олег, який раніше пройшов АТО, нині захищає східні рубежі України від російських окупантів.
